Задание с 25.05-29.05
Тема: Сільське господарство, ремесло і торгівля. Міста, Магдебурзьке право
Памятки середньовічної культури. Костянтин Острозький. Юрій Дрогобич
Д/З
1. Прочитати матеріал на блозі, скласти конспект матеріалу
2. Переглянути відеоматеріали з теми.
3. Скласти в зошиті короткий опис історичних персон Ю.Дрогобича, К.Острозького
4. Пройти тест ТЕСТ код 4336070
1. Сільське господарство. Життя селянина. Упродовж ХІV—ХV ст. у господарському житті населення українських земель продовжувало залишатися домінуючим сільське господарство, яке мало переважно натуральний характер. Традиційними його видами були: землеробство, тваринництво і підсобні промисли — рибальство й бортництво. Проте в цей час відбулося його помітне піднесення: запроваджується нова техніка, зокрема колісний плуг, соха з лемешем та сошником. Завдяки цьому розорюються нові землі. Невтомною працею селяни підвищували врожайність землі. Сіяти продовжували ячмінь, жито, пшеницю. Значного поширення набуло городництво й садівництво. Бортництво заступило присадибне бджільництво. Продовжували розвиватися промисли, передусім ті, що займалися переробкою сільськогосподарських продуктів: млиновий (виготовлення різних сортів борошна, круп), винокурний (виготовлення горілки) та пов’язаний із ним корчмарський. Важливим промислом було рибальство. Воно процвітало не тільки на великих річках. Феодали й навіть селяни споруджували стави на річках, струмках і заболочених місцевостях. Солеварінням займалися в Карпатах і на солоних озерах Північного Причорномор’я.
У період феодалізму полювання було привілеєм феодалів. Проте на Подніпров’ї ним займалися місцеві селяни та міщани, що приносило їм чималий доход.
Зміни відбулися і в правовому становищі селян. У цілому воно залежало від правового устрою сіл: руського (українського), волоського чи німецького. Переважна більшість сільського населення проживала в селах руського (українського) права. У ХІV ст. більшість селян на українських землях були вільними й лише сплачували данину за користування землею, яка розподілялася ланами (волоками) по 16,8—21,4 га між селянськими дворищами. Дворище складалося з 5—10 хат (димів), у яких жила велика селянська родина. Податок — подимне — платили з кожного диму. Кілька дворищ утворювали сільську громаду (село), яку очолював отаман. Кілька сіл об’єднувалися у волость — копу, яку очолював старець. На зборах копи розглядалися всі важливі справи. Також діяв копний суд.
Крім того, за правовим становищем селяни поділялися на дві основні групи: «похожих» (вільних), які мали право відходити від феодала, та «непохожих» («отчичів»), позбавлених такого права. Протягом ХІV — першої половини ХVІ ст. відбувався процес перетворення «рабів», «челяді», «холопів» (тобто рабів) на залежних селян. (Третій Литовський статут у 1588 р. перевів їх у стан отчичів.)
Також селяни поділялися на різні категорії за майновим станом. До найзаможніших належали служилі селяни — слуги, які перебували на службах, за що отримували 1—2 волоки землі й звільнялися від інших повинностей. Вільними залишалися й данники, які сплачували данину державі натурою або грішми. Тяглові селяни за користування землею відпрацьовували повинність (оранка поля, засівання зерна, збирання врожаю та інші роботи) зі своїм тяглом (робочою худобою) на користь держави, а згодом і феодалів. Серед селян було чимало збіднілих: сусідки й підсусідки, котрі селилися при дворах заможних селян, коморники, які не мали свого житла й наймали комори, городники (загородники), що володіли тільки городами, та халупники, які мали тільки хати.
Селяни сплачували чимало податків і виконували різні повинності. Основним державним грошовим податком у Великому князівстві Литовському був податок на військові потреби. Селяни також відбували й державні повинності: споруджували й ремонтували замки, зводили мости та греблі, прокладали й обслуговували шляхи тощо. Церкві виплачували десятину.
Селяни феодальних маєтків сплачували оброк продуктами чи грошима і відробляли панщину. У ХV ст. панщина складала 14 днів на рік із лану (волоку). У 1520 р. в Польщі встановлюється одноденна панщина на тиждень, а в 1557 р. така ж установлюється в Литві. У Закарпатті на цей час панщина складала вже два дні на тиждень. На Північній Буковині існувало близько 20 повинностей і податків.
Дещо відмінним було становище мешканців сіл, де діяли німецьке або волоське право. Кількість сіл, що користувалися німецьким правом, у ХІV ст. швидко зростала за рахунок німецьких і польських переселенців. Ці переселенці (осадники) сплачували пану певну суму й здобували право утворити село й посаду війта, яка ставала спадковою й надавала йому ряд привілеїв: зосередження у своїх руках адміністративної і судової влади, володіння вдвічі більшою ділянкою землі тощо. Ці селяни сплачували лише оброк і не відробляли панщини. Села з німецьким правом не знали общинної організації.
Від кінця ХІV ст. на Галичині, а згодом і в інших районах набули поширення села з волоським правом. Мешканці цих сіл, об’єднані в громади, не відробляли панщину, займалися переважно вирощуванням худоби. Оброк і податок вони сплачували худобою, а судилися за стародавніми звичаями і правом.
Упродовж ХІV—ХV ст. відбулося помітне зростання великого феодального землеволодіння. Уже наприкінці ХІV ст. на українських землях нараховувалося кілька десятків латифундій — великих приватновласницьких земельних володінь із натуральним характером господарювання, у яких застосовувалася праця залежного населення. Основними джерелами зростання великого землеволодіння були великокнязівські дарування, захоплення общинних земель, купівля маєтків у їхніх власників, освоєння нових земель.
Переважна більшість земель була сконцентрована у володінні великих магнатів: Острозьких, Чарторийських, Радзивіллів (Волинь), Ружинських, Заславських, Немиричів (Київщина, Поділля), Замойських, Потоцьких, Язловецьких (Брацлавщина та Поділля). Зосередження земель у руках магнатів обумовлювало їхній наступ на території і права селянських общин, що виявлялося в привласненні общинних земель, закабаленні селян, призначенні на виборні посади своїх намісників тощо.
Зростання великого феодального землеволодіння обумовлювало якісні зміни й у формах організації праці. У ХІV—ХV ст. у зв’язку зі зростанням попиту на продукти харчування (особливо на зерно і м’ясо) у Західній Європі відбувався інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин, швидко зростав ринок сільськогосподарської продукції. За цих умов великі землевласники, реагуючи на потреби ринку, перетворюють свої господарства на фільварки.
Терміни та поняття
Фільварки — багатогалузеві господарчі комплекси, які базувалися на постійній щотижневій панщині залежних селян і були зорієнтовані на товарно-грошові відносини, хоча й зберігали чимало рис натурального господарства.
Найбільшого поширення фільваркові господарства набули в Галичині, Західній Волині, Західному Поділлі, Київському Поліссі. На решті українських земель вони поширилися лише із середини ХVІ ст. Для існування фільварків було потрібно багато землі, тому феодали почали відбирати її в селян, водночас збільшуючи панщину та запроваджуючи кріпацтво.
Терміни та поняття
Кріпацтво — це система правових норм, які встановлювали залежність селянина від феодала й право останнього володіти селянином-кріпаком як власністю.
Починаючи від ХV ст. селяни переводяться під судочинство феодалів. На початку ХVІ ст. вони вже не мали права скаржитися на феодалів великому князеві чи королю. Майже припиняється діяльність копних судів. Водночас обмежується право селян на переселення (перехід). Так, у 30-х рр. ХV ст. в Галичині було визначено певний час для переходів — тільки в дні Різдва за умови виплати панові викупу. Сейм 1496 р. поставив: протягом року залишити село мав право тільки один селянин. Сейм 1503 р. видав ухвалу, що селяни не можуть переселятися без дозволу панів, що означало втрату ними особистої свободи. На українських землях у складі Великого князівства Литовського процес закріпачення відбувався дещо повільніше. Це було зумовлено набігами татар і нестачею робочих рук.
Остаточне закріпачення селян відбулося на території Польщі в 1573 р., а на землях Великого князівства Литовського в 1588 р., що було законодавчо закріплено в сеймовому законі й Литовському статуті.
Загалом упродовж ХІV—ХV ст. відбулося загальне погіршення становища селян на українських землях.
Хати селян будували з дерева або хмизу, обмазаного глиною (мазанки). Одягалися в білий полотняний одяг без зайвих прикрас. Основною їжею був житній хліб, каші. Від кінця ХV ст. з’являється овочево-м’ясний узвар — борщ.
2. Соціальні виступи. Злам традиційного життя селянина, загальне погіршення становища основної маси населення спричиняли невдоволення, а іноді й народний опір. Селяни та міщани піднімали стихійні повстання, псували майно феодалів тощо. Поширеним явищем були втечі. Багато селян покидали свої села, тікаючи на південь і схід, оселяючись на межі Дикого поля, де не було визиску з боку феодалів, але постійну небезпеку становили татари.
Уперше народний опір набув масового характеру в 1431—1434 рр. на Західному Поділлі, де в цей час насаджувалися польські порядки. Селяни в околицях Хмельника та Брацлава піднялися на повстання.
На Західному Прикарпатті (Сяноцька й Перемишльська земля) в першій третині ХV ст. зароджується рух фурів — знедолених, які об’єднувалися в невеликі загони для боротьби проти панів.
У 1529 р. вперше згадуються опришки — народні месники, що діяли переважно в Карпатських горах. Вони нападали на шляхтичів, грабуючи їх, а захоплене добро роздавали скривдженим селянам.
Наймогутніший виступ населення відбувся в 1490—1492 рр., що охопив Галичину, Західне Поділля й Буковину.
Улітку 1490 р. 10 тис. селян, міщан і дрібних шляхтичів під керівництвом отамана Мухи (ім’я ватажка нам не відоме) захопили міста Сняток, Коломию, Галич та навколишні села. Повсталі розправлялися з феодалами, польськими урядовцями. Масштаби повстання занепокоїли владу, і проти повстанців вирушило велике військо, що складалося із загонів польського короля, шляхетського ополчення та тевтонських рицарів. Вирішальна битва відбулася під Рогатином, у якій повстанці зазнали поразки. Муха врятувався втечею, але пізньої осені був схоплений та вивезений до краківської в’язниці, де й помер.
Навесні 1491 р. повстання очолив Андрій Боруля. Із загоном буковинських селян він виступив на Галичину, де звільнив значні райони. Восени його військо було розгромлено, а сам він утік до Білгорода, де був ув’язнений. Улітку 1492 р. він опинився на волі й знову очолив боротьбу, проте був схоплений біля Коломиї і за наказом молдавського володаря страчений у Хотині, а його полонені товариші були скинуті з фортечних мурів.
Повстання під проводом Мухи
3. Міста та їхні жителі. Маґдебурзьке право. У ХІV—ХV ст. став помітним процес урбанізації — зростання кількості й населення міст та посилення їхньої ролі в економічному та культурному житті суспільства. Поступово, але повільно відроджувалися міста, спустошені під час монголо-татарської навали, з’являлися нові. У цей період українські міста зберігали феодально-аграрний характер. Міщани займалися землеробством, скотарством, промислами й частково ремеслом і торгівлею. При цьому вони перебували в залежності від магнатів і, подібно до селян, відбували повинності, сплачували їм оброк натурою, інколи грошима. Населення багатьох міст у Подніпров’ї відбувало виключно військову повинність, що було пов’язано з нападами татар.
Цікаві факти
Правовою основою життя багатьох українських міст було «руське право», що розвивалося з часів Київської Русі. Війт був головною посадовою особою в місті — мав право приймати остаточне рішення в усіх судових справах, міг навіть засудити винуватця до страти. Війт керував роботою ради з 8—12 осіб.
Водночас значні зрушення, які відбувалися за міськими мурами, спричиняли нові явища й процеси. Активізується розвиток торгівлі й ремесел, які поступово стають основними заняттями жителів міст. Міста ставали осередками ремесла, промислів, торгівлі, культури, політичного життя.
Міста, залежно від розташування — на державній чи приватній землі — поділялися на королівські (великокнязівські) й приватні. Як і в інших європейських країнах, міщани прагнули позбутися залежності від своїх власників або державних урядовців і здобути самоврядування. Від XIV ст. українські міста починають отримувати так зване «маґдебурзьке право», на зразок того, яке існувало в містах Німеччини. Маґдебурзьке право визначало порядок виборів і функції органів самоврядування та суду, регулювало господарське життя міста, визначало покарання за різні злочини тощо. Першим маґдебурзьке право отримало від галицько-волинського князя Юрія ІІ місто Володимир-Волинський (у 1324 р.). У 1356 р. польський король Казимир ІІІ надав це право Львову. У 1499 р. маґдебурське право отримав Київ.
Цікаві факти
Маґдебурзьке право походить від привілеїв 1188 р., які отримало німецьке місто Маґдебурґ. Спочатку воно поширилося в Чехії, Польщі, Литві. Литовськими князями маґдебурзьке право було принесено в Україну. Уперше його положення було введено в XIV ст. в містах Галицько-Волинського князівства.
Система самоврядування в українських містах, що мали маґдебурзьке право
Магістрат
Орган міського самоврядування, що здійснював адміністративно-судові функції і складався з двох колегій, члени яких обиралися довічно
Лава
Суд у кримінальних справах, членами якого були засідателі — лавники
Рада
Адміністративний орган і суд у цивільних справах, членами якого були райці
Війт
Очолював Лаву. Обирався лише зі шляхтичів. Його посада була спадковою або персонально наданою
Бурмістр
Обирався по черзі з районів на квартал для керівництва діяльністю Ради
Міста, які здобули маґдебурське право, звільнялися від управління й суду війтів, воєвод чи старост або королівських (великокнязівських) намісників і запроваджували виборне самоврядування. Усі справи міського життя вирішував виборний магістрат, який формувався із заможних міщан. Вибори відбувалися раз на рік. Магістрат поділявся на лаву (суд у кримінальних справах), очолювану війтом, і раду (адміністративний орган і суд у цивільних справах), очолювану бургомістром. Посаду війта міг обіймати лише шляхтич.
Спочатку маґдебурське право поширювалося переважно на католиків, унаслідок чого православні українці усувалися від управління містом. Незважаючи на це, поширення маґдебурського права мало позитивне значення для розвитку українських міст.
Цікаві факти
У тогочасних містах на українських землях проживало чимало громад вірменів, євреїв, греків, татар, караїмів тощо. Як правило, вони селилися компактно, займаючи певний квартал чи вулицю міста. У них були свої органи самоврядування, які переважно переймалися релігійними, культурними справами, вирішували питання відносин із місцевою владою. Самоврядні громади євреїв — кагани — існували у великих містах. Найбільші вірменські громади проживали в Кам’янці-Подільському та Львові. У Львові розміщувалася резиденція вірменського архієпископа. У Луцьку й Галичі мешкали значні громади караїмів, які були вихідцями з Криму.
4. Ремесла й торгівля. У період ХІV—ХV ст. відродилися та продовжували розвиватися ремесла й торгівля, які зазнали значного нищення від монголо-татарської навали. Зростала кількість ремісничих спеціальностей, вироблялися нові товари. На кінець ХV ст. нараховувалося вже понад 200 ремісничих спеціальностей (за часів Київської Русі — 70).
Для регулювання виробництва й захисту власних інтересів міські ремісники певних спеціальностей об’єднувалися в особливі організації — цехи, діяльність яких визначалася цеховими статутами. Цех володів судовою владою над своїми членами, обкладав їх податками, а в разі потреби створював власне ополчення для «оборони міста». Цехи очолювалися виборними посадовими особами — цехмістрами. Ремісники були зобов’язані випускати якісну продукцію та збувати її за однаковою ціною. Конкуренція між членами цеху не допускалася. Тих ремісників, які не входили до складу цеху, називали партачами. Цехи намагалися витіснити партачів за межі міст.
Перші цехи на українських землях виникли наприкінці ХІV ст. на Галичині й Закарпатті, а з кінця ХV ст. цеховий устрій поширився на ремісників міст Волині, Київщини і Західного Поділля. Початковий етап запровадження цехової організації ремесла на українських землях мав неоднозначний характер. Цех міг об’єднувати не лише ремісників однієї спеціальності, а й осіб однієї мови, віри. Оскільки цехова організація була запозичена з Німеччини та Польщі, то формально членами цехів могли ставати лише католики. Унаслідок цього православні українці позбавлялися права ставати членами цехів.
Цікаві факти
У ХІV ст. у Львові проживали 10 тис. осіб, із яких 500 були ремісниками. Вони об’єднувалися в 14 цехів. Згодом число цехів зросло до 35. Зберігся реєстр цехів міста першої половини ХІV ст. Кожен цех мав свій порядковий номер згідно з порядком їх заснування. У реєстрі поданий такий перелік цехів: купці, різники, пекарі, ковалі, шевці, кравці, римарі й сідельники, солодовники (пивовари), грабарі, кушніри. Ремісники рідкісних спеціальностей у цехи не об’єднувалися.
У торгівлі теж з’являються нові явища. Так, купці об’єднуються в гільдії. У ХV ст. набули поширення ярмарки (вони постійно існували у Львові, Києві, Галичі, Луцьку та інших містах), що було першою ознакою становлення ринку. Саме в цей час українські землі розпочали активні торговельні відносини. Після захоплення турками Константинополя (1453 р.) держави, які були традиційними споживачами візантійського зерна (Італія, Франція та ін.), переорієнтували свою торгівлю. Основним перевалочним пунктом зернового експорту стає місто Ґданськ на Балтійському морі, що спричиняє істотне пожвавлення виробництва зернових у Польщі та на українських землях. Зростання ціни на худобу в західноєвропейських країнах також активізувало її розведення на продаж. На ярмарках у Львові, Луцьку, Галичі та інших містах волів продавали тисячами, а потім вони переганялися далі на захід. У цей час воли стали виконувати навіть функцію грошей.
Проте торгівля відбувалася в умовах численних обмежень. Для неї існували спеціальні торгові дні, також вона здійснювалася під час великих ярмарок, які влаштовувалися лише кілька разів на рік. Купецькі каравани могли рухатися лише визначеними в королівських та князівських указах шляхами. Із 1343 р. відома «татарська дорога», що вела з Німеччини в Орду через Краків, Львів, Кам’янець, Київ. На той час це був фактично єдиний торговельний шлях Європи, що поєднував її зі Сходом. Інший важливий шлях міжнародної торгівлі проходив від Кафи (тепер Феодосія) через Київ до Москви і Новгорода.
Документи розповідають
Повідомлення литовського дипломата Михайла Литвина про розвиток торгівлі в Києві (середина XVI ст.)
Київ дуже багатий на іноземні товари, бо нема шляху більш звичного, як давня, давно прокладена і добре відома дорога, що веде з чорноморського порту, міста Кафи, через ворота Таврики (Перекоп), на Таванську переправу на Дніпрі, а звідти степом у Київ; цією дорогою відправляють з Азії, Персії, Індії, Аравії і Сирії на північ у Московію, Псков, Новгород, Швецію і Данію всі східні товари, а саме: дорогі камені, шовк і шовкові тканини, ладан, пахощі, шафран, перець і інші прянощі. Цією дорогою часто ідуть іноземні купці: вони створюють загони, іноді в тисячу осіб, які називаються караванами, і супроводять обози, що складаються з численних навантажених возів і нав’ючених верблюдів...
При проході каравану значні прибутки здобувають київські жителі: воєводи, митники, купці, міняйли, човнярі, візники, трактирники і шинкарі...
У непоказних київських хатах зустрічається не тільки достаток, але навіть величезна кількість плодів, овочів, меду, м’яса, риби; зверх того, унаслідок вищезазначених причин вони так переповнені дорогим шовковим одягом, коштовним камінням, соболиним та іншим хутром, а також прянощами, що мені самому доводилося бачити шовк, який обходився дешевше, ніж льон у Вільні, і перець, дешевший за сіль.
Запитання до документа
1. Із якими країнами українські землі були пов’язані торговельними шляхами?
2. Які товари проходили торговельними шляхами України?
3. Чому купці об’єднувалися в каравани?
4. Як торгівля впливала на розвиток Києва?
Висновки. У господарському розвитку українських земель ХІV — першої половини ХVІ ст. відбулися певні помітні зрушення. Удосконалюється техніка обробітку землі, освоюються нові землі. Поряд із цим набувають розвитку й нові форми господарювання. У результаті зростання попиту на продукти сільського господарства у Європі на українських землях починає ширитися фільваркове господарство, завдяки якому великі землевласники намагаються отримати якомога більше прибутків за рахунок посилення визиску селян. Починає формуватися кріпацтво.
Порушення споконвічних традицій і загальне погіршення життя викликало опір селянства. Найбільшим виступом селян ХІV—ХV ст. стало повстання 1490—1492 рр., яке мало соціальний і визвольний характер.
Починаючи з кінця XIV ст. найбільшим українським містам надається маґдебурзьке право, яке регулювало життя міста. Також мали місце зміни і в становищі жителів міст. Під впливом загального пожвавлення торгівлі швидко розвиваються й ремесла, що, у свою чергу, зумовлює зростання міст. У ремеслі зростає спеціалізація, поширюються західноєвропейські форми організації ремісничого виробництва — цехи. Торгівля теж зазнає змін: купці починають об’єднуватися в гільдії.
Запам’ятайте дати
1324 р.— надання маґдебурзького права Володимиру-Волинському.
1356 р.— надання маґдебурзького права Львову.
1374 р.— надання маґдебурзького права Кам’янцю-Подільському.
1490—1492 рр.— селянське повстання в Прикарпатті під проводом Мухи й Андрія Борулі.
1499 р.— надання маґдебурзького права Києву.
1520, 1557 рр.— законодавче встановлення одноденної панщини в Польщі та Литві.
1529, 1566, 1588 рр.— Литовські статути: «Старий» (1529), «Волинський» (1566), «Новий» (1588).
Задание с 18.05-22.05
Тема:(ИСТОРИЯ УКРАИНЫ) : Социальная структура населения украинских земель во второй половине 14-15вв. Хозяйственное развитие украинских земель.
Д/З:
1. Прочитать параграфы 21,22
2. Устно ответить на вопросы параграфа
3. Пройти тест до 22.05 по темам ТЕСТ код347918
Перед прохождением теста повторите определения:- цех-ремесло-фольварок2. обратите внимание на деятельность Константина Острожского
выдеоматериалы по теме:
задание с 12.05-15.05
Тема (История Украины): Украинские земли в составе Венгрии, Молдавии, Московии и Османской империи. Крымское Ханство
Д/З:
1. Прочитать параграф 20
2. В контурной карте отметить территории украинских земель, что отошли государствам Московии и Молдове, Османской империи
3. Просмотреть видеоматериал по теме, поданный ниже
4. Письменно ответить на вопрос 12 стр.198 (ответ прислать на электронную почту или вайбер)
5. Пройти тест на сайте на урок 488814-код тесту
Крім Польщі та Литви, на українські землі зазіхали Угорщина, Османська імперія та Московська держава.
Поступове захоплення Закарпаття Угорським королівством розпочалося в 30-х pp. XI ст., коли до його складу було включено північну частину краю. У XII ст. така ж доля спіткала весь край (нетривалий час Закарпаття було під контролем галицько-волинських князів). Від цього часу правителі Угорщини почали титулуватися "князями русинів".
Закарпаття у складі Угорського королівства поділялося на адміністративно- територіальні одиниці – комітати (жупи), які очолювали ішпани (жупани) – намісники, яких призначав король.
Король щедро роздавав землі краю угорським дворянам, католицьким храмам і русинській знаті, яка мадяризувалася (переймала угорську мову, культуру і переходила в католицтво). Угорці-землевласники переселяли в новопридбані маєтки угорських селян, а русинів витісняли в гірські райони з неродючими ґрунтами. Місцеве населення було закріпачено, позбавлено будь-яких прав і свобод.
Незадоволені існуючими порядками, селяни-русини неодноразово піднімали повстання, зокрема у 1315 та 1320 pp. на Закарпатті повстання проти угорської влади. Селяни і міщани краю разом з угорцями брали участь у повстанні 1514 р., очолюваному Дьєрдем Дожем. Проте всі виступи були жорстоко придушені.
Поразка угорсько-чеської армії у битві з турками під Могачем у 1526 р. спричинила поділ Угорщини між Туреччиною, Трансильванією та Австрією. Східну частину Закарпаття отримала Трансільванія, а західну – Австрія. Упродовж наступних десятиліть закарпатські землі стали ареною постійної боротьби, що завдавало краю великих втрат.
Буковина входила спочатку до складу Київської держави, а потім – Галицько-Волинської держави. Під час монгольської навали зв'язки цих земель із галицько-волинськими послабилися, що спричинило виникнення в першій половині XIV ст. у північній частині Буковини Шипинської землі, яка перебувала під управлінням Золотої Орди. У середині XIV ст. буковинські землі захопила Угорщина, король якої Людовік призначив сюди намісником воєводу Драгоша, який сприяв переселенню в південну частину краю румунського населення з Трансильванії і Марморощини. Після проголошення незалежності Молдавського князівства (1359 р.) Буковина увійшла до її складу, де й перебувала до 1774 р. У складі
Молдавії Шипинська земля (її територія, в основному, збігається з сучасною Чернівецькою областю) зберігала до середини XV ст. свою автономію. Із втратою автономії зникла й назва, а ці землі були поділені на Чернівецький і Хотинський повіти і стали називатися Буковиною.У 1514 р. Молдавія опинилася спочатку у васальній залежності від Османської імперії, а наприкінці XVI ст. стала її провінцією. Таким чином, Північна Буковина також потрапила під турецьке панування. У 1774 р. Буковину захопила Австрія. У результаті монгольської навали більша частина південноруських земель опинилася в залежності від Золотої Орди. У 70-х pp. XIII ст. у Північному Причорномор'ї – від Дунаю до Дону – сформувався окремий Ногайський улус. На початку 60-х pp. XIV ст. межиріччя Дніпра й Нижнього Дунаю займали Кримська, Перекопська і Джамболунська орди. Поволі осідаючи в степовій частині Криму, чорноморські орди дедалі більше усамостійнювалися від Золотої Орди. Урешті-решт нащадок Чингізхана, Хаджі-Гірей, спираючись на прихильну до ідеї створення незалежної держави татарську знать, у 1428–1430 pp. утворив Кримське ханство. Згодом воно вийшло зі складу Золотої Орди і в 1455 р. проголосило свою незалежність. Проте незалежним Кримське ханство залишалося недовго й у 1478 р. було змушене визнати свою васальну залежність від Османської імперії, яка захопила чорноморське узбережжя Криму.
задание с 01.05-09.05
История Украины. Тема:Украинские земли в составе Великого Княжества Литовского
Д/З:!!!!!
1. прочитать параграф 19
2.в крнтурных картах отметить территории украинских земель, входящих в состав Великого Княжества Литовского
3. Прочитать и переписать в рабочую тетрадь информацию, поданную ниже.
4. Пройти тест на сайте на урок Код: 495336
В то время, когда большинство княжеств попали под монгольское господство, на северо-западных районах Руси возникло Литовское княжество.
Начало существования государства положено князем Рингольдом , который в первой четверти 13в объединил под своей властью несколько литовских племён
Сын Рингольда Миндовг продолжил политику отца по расширению своих владений. Именно с его правлением связывают появление Великого Княжества Литовского:
- подчинил земли Чёрной Руси, часть Белой Руси
- заставил признать свою власть полоцких, витебских и минских князей
- в 1242г и 1249г нанёс поражение монгольским войскам , что значительно укрепило его авторитет
- произошло крещение князя в 1246г по православному обряду, так как основу его княжества составляли православные
-(ЛИТВА происходит от термина "лить", слияние трёх рек, или "летува"- свобода)
- 1248-1249гг Миндовг объединил под своей властью все земли Литвы
- его политика вызвала сопротивление со стороны Данила Галицкого . Между ними шла длительная борьба. Однако они со временем установили дипломатические отношения, скрепив их династическим браком своих детей (Шварно стал литовским князем)
ГЕДЕМИН (1316-1341):
- завершил начатое отцом присоединение белорусских земель, захватил часть североукраинских земель
- основал столицу в г.Вильно
- после гибели Галицко-Волынского княжества , началось присоединение украинских земель Волыни, где стал княжить сын Гедимина Любарт
ОЛЬГЕРД (1345-1377):
- овладел Киевом, Чернигово-Северщиной, Переяславщиной
- в 1362г ПРОИЗОШЛА БИТВА МОНГОЛ И ЛИТВЫ НА СИНИХ ВОДАХ, ОДЕРЖАВ ПОБЕДУ ОЛЬГЕРД ОКОНЧАТЕЛЬНО ВЫТЕСНИЛ ОРДЫНЦЕВ С ПОДОЛЬЯ
- РЕЗУЛЬТАТ ПОХОДА: ПРИСОЕДИНЕНЫ КИЕВЩИНА, ПЕРЕЯСЛАВЩИНА,ПОДОЛЬН,ЧЕРНИГОВО_СЕВЕРЩИНА
- после присоединения восстановил удельное устройство, во главе княжеств стояли представители литовских династий
удельные княжества находились в вассальной зависимости от великого князя и обязаны были служить и платить ежегодно дань, предоставлять войско
Ядро своих владений Ольгерд завещал старшему сыну от второй жены - Ягайлу. В это время над Литвой и Польшей нависла новая угроза - Тевтонский Орден. В этих условиях в 1385г между двумя государствами была подписана КРЕВСКАЯ УНИЯ. По ней:
- Литва должна была принять католицизм
-присоединены к Польше литовские, украинские, русские земли
Таким образом объединившись с Польшей, Великое Княжество Литовское утвердило свою независимость. В 1386г Ягайло крестился по католическому обряду под именем Владислава , женился на польской королеве Ядвиге и стал королём Польши и одновременно князем Великого Княжества Литовского.
События :
- происходит крещение литовцев по католическому обряду(литовцы-католики получили привилегии на равне с поляками )
- удельные князья переведены к присяге новому королю, их зависимость проявлялась в уплате ежегодной дани, необходимости предоставлять военную помощь
Однако этой унией остались недовольны некоторые князья Литвы, во главе их был князь Витовт. Ягайло признал его наместником Литвы и в 1392г Кревская Уния была отменена. Однако русские князья отказались признать власть Витовта, вспыхнула вооружённая борьба, которая привела:
- ликвидации удельных княжеств, признание централизации государства, независимости ВКЛ
- власть Витовта поддерживала украинская знать
- летом 1399г в битве на р.Ворскле Витовт проиграл монголам и вынужден был искать пути примерения с Ягайлом
- 18.01. 1401г в Вильно подписано ВИЛЕНСКАЯ УНИЯ по которой ВКЛ признало зависимость от Польши
- Витовт проводил политику, схожую с той, которая была до объединения
- война с Московским государством
- война с Тевтонским Орденом , в ходе которой произошла Грюнвальдская битва 1410г
- добился подписания ГОРОДЕЛЬСКОЙ УНИИ 1413г, по ней:
1. независимость Литвы, после смерти Витовта территория должна стать зависимой от Польши
2. привилегии католиков , только они могли занимать государственные должности
27 октября 1430г князь Витовт умер перед собственной коронацией.
Посмотрите видео по теме:
Задание с 27.04-01.05
Тема:Всемирная история: Страны и народы Индии в Средние века
Д/з
ТЕСТ На урок код349620
1. Прочитать параграф 31
2. Ответить на вопросы после параграфа, письменно ответить на вопр.1 на стр.215
3. В контурных картах отметить территорию Индии
4. Подготовить короткое сообщение на любую из тем:" Санскрит - мертвый язык"
- Индуизм - новая религия в Индии
- Достопримечательности Индии
5. С 27.04 будет активен тест на сайте на урок
Индия - страна высокого искусства и литературы,уникального зодчества и многотомных философских учений,она подарила миру буддизм,который стал одной из мировых религий. История средневековой Индии сложна,населению пришлось долгое время отстаивать территории от от нашествия завоевателей.
Началом средневековой истории Индии считается падение империи Гуптов. На месте этого некогда большого государства возникло огромное колличество мелких независимых княжеств
ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ НА ПЕРИОДИЗАЦИЮ ИСТОРИИ ИНДИИ:
1. ИНДУССКИЙ ПЕРИОД 6-12ВВ
2. ДЕЛИЙСКИЙ СУЛТАНАТ - 1206-1526ГГ
3. ИМПЕРИЯ ВЕЛИКИХ МОГОЛОВ - 1526-1707
ОСОБЕННОСТЬЮ ИНДИИ:
- ЭТО ОГРОМНЫЙ СУБКОНТИНЕНТ В ЮЖНОЙ АЗИИ,В СОСТАВ КОТОРОГО ВХОДЯТ СТРАНЫ С РАЗНЫМ КЛИМАТОМ И ГЕОГРАФИЧЕСКИМ ПОЛОЖЕНИЕМ
- В ИНДИИ ВЫДЕЛЯЛИСЬ ТРИ БОЛЬШИЕ СТРАНЫ: ДОЛИНА ИНДА,ДОЛИНА ГАНГА,ПОЛУОСТРОВ ИНДОСТАН
- ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ ЗАКРЫТОСТЬ СТРАНЫ
- СОЗДАЛИ ИСКУССТВЕННЫЙ ЯЗЫК -САНСКРИТ
ЗАПОМНИТЬ:
ВАРНЫ- РЕЛИГИОЗНОЕ ДЕЛЕНИЕ НАСЕЛЕНИЯ
- БРАХМАНЫ(ЖРЕЦЫ)
- КШАТРИИ
-ВАЙШЬЯ(ТОРГОВЦЫ)
-ШУДРЫ(ЗЕМЛЕДЕЛЬЦЫ)
ОТДЕЛЬНАЯ ГРУППА НАСЕЛЕНИЯ -НЕПРИКАСАЕМЫЕ,ВЫПОЛНЯВШИЕ САМУЮ ГРЯЗНУЮ РАБОТУ.
КАСТЫ-ДЕЛЕНИЕ НАСЕЛЕНИЯ ПО ПРОФЕССИЯМ.
КАСТОВАЯ СИСТЕМА ОТВЕЧАЛА ИНДУИЗМУ - НОВОЙ РЕЛИГИИ ,КОТОРАЯ ВОЗНИКЛА И УКРЕПИЛАСЬ В ПЕРВОМ ТЫСЯЧЕЛЕТИИ.
ОСНОВНАЯ ИДЕЯ ИНДУИЗМА - ПЕРЕРОЖДЕНИЕ ДУШИ В ДРУГОМ ТЕЛЕ
БОГИ:
- БРАХМА - ТВОРЕЦ ВСЕГО ЖИВОГО
- ВИШНУ - БОГ- СОЗИДАТЕЛЬ
- ШИВУ - БОГ- РАЗРУШИТЕЛЬ
У ВСЕХ БОГОВ ЕСТЬ СВОИ АВАТАРЫ - ЗЕМНЫЕ ВОПЛОЩЕНИЯ
Видеоурок
19.04-23.04
Тема: (Вемирная история): ""Поднебесная империя" в Средние века"
Свою страну китайцы называли "Поднебесной империей" или "Серединное государство".Характерной особенностью Китая считают его таинственность и загадочность для европейцев.В отношение Китая часто употребляется термин "великий":Великий шёлковый путь, Великая китайская стена, Великая плотина.
Система власти:
ознакомиться с видео по теме можно, просмотрев видеоурок
ИНТЕРЕСНЫЕ ФАКТЫ О ВЕЛИКОЙ КИТАЙСКОЙ СТЕНЕ:
КТО И КОГДА ИЗОБРЁЛ БУМАГУ
ДОМАШНЕЕ ЗАДАНИЕ:!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
1. ПАРАГРАФ 30 читать
2. КОНТУРНАЯ КАРТА: отметить территорию Китая, выполнить практические задания
3. Подготовить ответы на вопросы:
- согласны ли вы с утверждением что период правления династии Тан был "радостным" для Китая
- задание на 12б - сравните благоустройство китайских и европейских городов в Средние века
- какие достижения Китая мы до сих пор используем
4. Прочитав параграф составить конспект по плану:
- Эпоха "радостного"Китая
- Крестьянская война 874-901гг
- особенности строительства китайских городов
- Завоевание Китая монголами
- Возрождение "Поднебесной империи"
- морские путешествия китайцев
5. Выполнить тест на сайте На Урок по этой теме до 22.04 код доступу: 153122
5. Выполнить тест на сайте На Урок по этой теме до 22.04 код доступу: 153122
ПИСЬМЕННЫЕ ОТВЕТЫ ПРИСЫЛАЕМ НА ЭЛЕКТРОННЫЙ АДРЕС.
14.04-18.04 Тема: Османская империя
В Юго-Восточной Европе происходили события, последствия которых стали серьёзным испытанием в истории цивилизаций Запада и Востока. Пришла в упадок Византийская империя, его сменила Османская империя - деспотическое мусульманское государство, владения которого раскинулись в трёх частях света.
Основные тезисы темы:
1. Первым правителем турецкого княжества (бейлика) был Осман (именно с его именем и связывают название государства - Османское)
2. Политическая история государства начинается с 1302г (победа турок-османов в открытом бою против Византии)
3. Правитель государства - султан (глава светской и религиозной власти)
4. Власть в государстве не передавалась по наследству
5. В государстве использовался труд рабов (капыкулу)
6. Агрессивная внешняя политика Османского государства
7.Уния во Флоренции 1439г - союз между католиками и православными
8. Падение Константинополя - 1453г
9. Крымское ханство признало вассалитет от Османской империи - 1475г
Д/з:
1. Параграф 29, прочитать, пересказать,
2. Ответить на вопросы после параграфа : вопросы на стр.197 №4,8 письменно в тетради
3. Контурная карта(для тех, у кого она дома)
4. Прочитать и проанализировать документы на стр.193,194
презентация по теме:
ВИДЕО ПО ТЕМЕ
06.04- 13.04Тема урока: Новгородская боярская республика
1. Проработайте материал, который подан ниже в презентации
2. Составьте тезисный план по следующим пунктам:
- географическое положение
- основные занятия(как природно-географическое положение повлияло на основные заняти)
- структура города
- система власти
- противостояние крестоносцам
- Александр Невский
- Ледовое побоище
- причины потери Новгородом роли центра объединения земель
3. прочитать параграф28,
4 Выписать даты битв:
1240г- битва со шведскими феодалами
1242г- битва с крестоносцами ливонского ордена на Чудском озере "Ледовое побоище"
5. устно ответить на вопросы стр.188
система власти:
ВЕЧЕ(бояре из самых знатных боярских семей), которое избирало:
1. посадника (главное должностное лицо)
2. тысяцкий (представлял интересы купцов и ремесленников)
3.Владыка (духовный наставник)
4. князь
ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ, В НОВГОРОДЕ ВОЗНИКЛА РЕСПУБЛИКАНСКАЯ ФОРМА ПРАВЛЕНИЯ,ОСНОВАННАЯ НА ВЫБОРНОСТИ ДОЛЖНОСТНЫХ ЛИЦ.
презентация по теме урока
видео по этой теме
https://www.youtube.com/watch?v=SW6SmUI6qmc
Комментариев нет:
Отправить комментарий